Преса
… Січень 1998 року. Філармонія, Колонна зала, вечір фортепіанної музики Сильвестрова. Грає піаніст Євген Громов. Надзвичайно рідкісне відчуття тотожності виконавця й композитора. Особистості Жені на сцені ніби немає — крізь нього грає сам ВВ. І те, що неймовірно складно виконати, — незвичайне туше, що надає звучанню Сильвестрова нової якості, витончена агогіка, особливе відчуття часу як спогаду, — відбувається само собою, ніби без зусиль. Думаю, Сильвестрова не грали краще — ні до, ні після…
Вікторія Польова, композиторка (Дзеркало тижня, 26 жовтня 2007)
… Український піаніст Євген Громов вразив амбітною програмою, що складалася з творів класиків сучасності. Свій речиталь він присвятив П’єру Булезу з нагоди 80-ї річниці від дня народження; окрім трьох творів Маестро, до програми увійшли твори митців, важливих для його творчості: Дебюссі (D'un cahier d'esquisses і три Прелюдії), Мессіана (три невеликі твори — один із них був виведений із забуття Єжи Станкевичем, який нагадав Композиторові про його існування!), Бартока — Сім ескізів op. 9b, Веберна (Варіації op. 27 і виконаний на біс маловідомий, без номера опусу, додекафонічний Kinderstück). Громов — вправний піаніст, наділений неабияким відчуттям музичної логіки. Із творів Булеза найкраще прозвучали лаконічні й прозорі Notations, а також новіші Incises (1994/2001), виконані з запалом і блискучим володінням текстом…
Кшиштоф Квятковський (Ruch Muzyczny, № 13, 26 червня 2005)
Київський піаніст Євген Громов — особлива постать на українській виконавській сцені. Річ не лише в масштабі, а й у якості роботи. Багато років він займається тим, за що не береться переважна більшість його колег, — готує, виконує та записує надзвичайно складні концертні програми фортепіанної музики ХХ століття. Виступи Громова самодостатні саме завдяки своїй цілісній завершеності, продуманості концепції, дбайливому ставленню до матеріалу, не кажучи вже про унікальність і витонченість самих опусів. Тут, по суті, маємо рідкісний випадок виконавця-співавтора, який передає залу своє послання, — але лише задля повнішого розкриття таланту композитора, а не всупереч йому…
Дмитро Десятерик (День, 2004)
… Сольний концерт Євгена Громова, його програма «Форми в повітрі», була примітна насамперед талановитою інтерпретацією музичної історії. Авангард набув дуже важливого часового виміру, до нього виявилося дотичним поняття «спадкоємності»…
Олена Дьячкова (Дзеркало тижня, 2004)
… Кар’єра Євгена Громова стрімко розвивається. Його запрошують на фестивалі, кличуть на гастролі. Він уже записав понад десяток компакт-дисків. Громов кидає виклик зашкарублим уявленням про те, яким має бути репертуар піаніста. Попри позірну всеїдність (Громов грає і віденських класиків, і романтиків, і сучасних авторів), у його виборі завжди відчувається індивідуальність. Навіть най«касовіший» і найулюбленіший розділ піаністичного репертуару — романтичний — представлений у нього не так, як в інших. Сценічний образ Громова, пластика його гри справді незвичні. Але певну зовнішню афектацію його поведінки за роялем легко пробачити хоча б тому, що вона безпосередня й не зумовлена нічим, крім самої музики. У Громові вгадується ще одна рідкісна якість. Можна сказати, що це піаніст, який уміє чути себе…
Олександр Москалець (Столичні новини, 2004)
… Завдяки зусиллям Громова озвучено величезний пласт сучасної української музики. Переставши бути «річчю в собі», ця музика нарешті подарована слухачеві й отримала шанс заявити про здобутки нашої композиторської школи перед Європою…
Олександр Москалець (Київський телеграф, 2003)
… Як завжди, концерт був блискуче «зрежисований», що є відмінною рисою концертів Громова. Піаніст не лише виконує твори з глибокою інтелігентністю, а й пояснює їх, даючи короткі коментарі. Не знаю, хто з нинішніх виконавців наважиться на такий крок: колись подібне робив Антон Рубінштейн у своїх «історичних концертах».
Ніна Шурова (Дзеркало тижня, 1997)
… 30 грудня 1995 року в Малій залі консерваторії відбувся сольний концерт Громова, що складався аж із трьох відділень. На афіші поряд з іменами Баха й Моцарта стояли імена Арнольда Шенберга, Альбана Берга, Антона Веберна, П’єра Булеза, Альфреда Шнітке. Твори багатьох із них уперше в Україні виконав саме Громов. Той концерт, на щастя, збережений завдяки цифровому запису, став тріумфом інтелектуального піанізму й переконливо продемонстрував, наскільки великий творчий потенціал молодого київського піаніста.
Олександр Москалець (City, 1996)
"Ноти на пюпітрі — повага до композиторів" /Україна молода/ №160, 26 жовтня 2012
"Піаніст-нонконформіст: гра в чотири ювілеї" /Дзеркало тижня/ №35, 5 жовтня 2012
"Вітрувіанська людина" /ДЕНЬ/ №178, четвер, 4 жовтня 2012
"Рояль для одного, ювілей на чотирьох" /Polit.UA/ середа, 3 жовтня 2012
